Друзі, діяльність нашої організації спрямована на допомогу найбільш вразливим категоріям дітей України – дітям з інвалідністю, випускникам інтернатних закладів та дітям-сиротам.
Ми хочемо висловити занепокоєння щодо впровадження Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки. Ми поділяємо думки народного депутата Павло Сушко в цьому напрямку та будемо всіма силами долучатися до обговорення актуальної теми.
Кожна людина, якій небайдужий розвиток реформи повинна керуватися в першу чергу інтересами дитини. У Стаття 3 пункті 1 Конвенції про права дитини зазначено: “В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.”
У нас демократичне суспільство, де рушієм є сила більшості, але є певні категорії людей, які не потрапляють у цю “більшість” і потребують додаткового захисту. Адже, права для всіх однакові. Саме на захист інтересів цієї категорії населення спрямований наш текст:
1. “Дитина повинна виховуватися в сім’ї”
Але в якій саме сім’ї. При впровадженні інклюзивної освіти, діти з порушеннями в розвитку, які раніше навчалися в спеціалізованих школах, тепер отримують освіту в інклюзивних класах та живуть з батьками:
а) не секрет, що є батьки, у яких є батьківські права, але життя з ними може загрожувати моральному і фізичному розвитку дитини.
Коли трапляються випадки насильства в сім’ї, у дитини не буде жодного виходу: він/вона повинні знаходитися зі своїми батьками, спостерігати та брати участь. Усім відомий жахливий випадок, який трапився у 2019 році на Житомирщині, де одним з батьків була вбита 5-річна дівчинка, а потім тіло було спалено. Раніше соціальні служби забрали дитину у батьків-алкоголіків, але дії активістів повернули дитину і “щасливу” сім’ю. (Джерело: https://zt.npu.gov.ua/…/na-zhitomirshhini-policziya-z…/ )
На жаль, але в нашій країні дуже поширене домашнє насильство і лише в 2020 році: “У кожній другій родині, яка перебуває у складних життєвих обставинах, є прояви насильства. Через пандемію ситуація погіршилася. Ми побачили зростання рівня домашнього насильства. Тільки за цей рік ми бачимо сплеск звернень з приводу насильства на 66%. Тому, домашнє насильство – це не просто біда і криза окремої сім’ї, це ризики у побудові соціального миру і благополуччя в суспільстві”, – зазначила Міністр соціальної політики Марина Лазебна. (Джерело: https://www.msp.gov.ua/news/19354.html). Іноді, дітям безпечніше в інтернатних закладах, ніж з біологічними батьками.
б) В Статті 16 Конвенції про права дитини зазначено:
1. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Так, є певна група батьків, у яких є батьківські права, але вони усвідомлюють, що з тих чи інших причин не можуть надати повноцінний догляд та турботу дитині. В такій ситуації батьки роблять свідомий вибір на користь виховання дитини в інтернатному закладі. І закриваючи інтернатні установи та повертаючи дітей в сім’ї до цих батьків, діти та батьки позбавляються права вибору.
в) Українські реалії
“Європейський досвід” – в Європі немає такого жахливого рівня бідності та безробіття, алкоголізму та наркозалежності. Міжнародні організації, що підтримують “повернення дітей в сім’ї”, можуть не усвідомлювати повною мірою про реальний стан вищезгаданих вагомих чинників. “За розрахунками Національної академії наук України, у 2020 році рівень бідності українців різко зріс, досягнувши показників 2015 року. При цьому зростання бідності, зазначають науковці, відбулося б незалежно від того, були б пандемія та карантин чи ні, – зазначається у статті “Бідний кожен другий: наскільки потоншали гаманці українців за 2020 рік”. (Джерело: https://www.epravda.com.ua/publications/2021/01/5/669749/). А фінансові труднощі призводять до ряду інших проблем: насильства, боргів, алко- та наркозалежності.
Це замкнуте коло. Наприклад, батьки не можуть в силу різних причин піклуватися про дітей на постійній основі, тому й звернулись за допомогою в інтернатні заклади. А впровадження реформи поверне їх до батьків, у яких немає коштів для забезпечення гідних умов життя та повноцінного навчального процесу. Ми вважаємо, що зараз в Україні є недостатній рівень боротьби в зловживанні населення алкоголем, зменшення рівня насильства в сім’ях та підвищення якості життя незахищених верств населення. Після комплексної роботи в вирішенні цих проблем, можна повернутися до обговорення питання про закриття інтернатних закладів.
г) Працівники однієї зі спецшкіл, якій ми неодноразово допомагали, розповіли нам про численні скарги батьків на дії працівників соціальних служб, які погрожують їм позбавленням батьківських прав та забирають дітей в інтернатні заклади. Це протиправні дії чи норма?
2. Інклюзивна освіта
Інклюзивна освіта – це чудовий ресурс, який добре працює та допомагає багатьом дітям. Але чи зможуть діти отримати інклюзивну освіту, якщо їх повернуть до рідних домівок?
Право дітей з інвалідністю на освіту, відповідно до їх потреб, рівносильно праву інших дітей, і має бути реалізовано. На сьогоднішній день механізм інклюзивної освіти не може бути реалізований в рамках впровадження реформи, через відсутність належної інфраструктури і ресурсів. Право кожної дитини на освіту має бути захищене.
Наприклад, в Статті 2 Конвенції про права дитини зазначається: “Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин”.
Ми вважаємо, при впровадженні реформи, права дітей з інвалідністю із сільської місцевості та віддалених районів можуть бути порушені, якщо у них не буде можливості відвідувати інклюзивний навчальний заклад.
3. Інтернат відповідальний за те, що вихованці інтернату не пристосовані до життя. Чи так це?
Часто можна почути думку, що саме через виховання в інтернатному закладі дитина не змогла пристосуватися до дорослого життя. Але виховання в неблагополучній сім’ї травмує дитину з народження та не сприяє соціалізації дитини у суспільстві. Варто зазначити, що є великі труднощі із державною підтримкою випускників інтернатних закладів. Ми надавали благодійну підтримку випускникам інтернатів у вигляді комплектів постільної білизни та столових приборів. У дітей не було елементарних речей!
Чи проблема це інтернатного закладу? Чи варто державі подбати про надання дітям комплексної підтримки: фінансової, матеріальної, психологічної та менторської? Ось думка пані Лазебної: „Ситуація щодо забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, залишається критичною і вона потребує негайного вирішення.” (Джерело:https://www.msp.gov.ua/news/18836.html).
І ми цілком погоджуємося. Ситуація критична не лише із забезпеченням житлом. Після закінчення інтернатного закладу діти залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
Ми погоджуємося та підтримуємо позитивні та якісні зміни в інтернатних закладах, які допоможуть дітям отримувати якісну освіту, кваліфіковані медичні послуги та швидко адаптуватися до дорослого життя. Однак, ми вважаємо, що інтернатні заклади можуть функціонувати та допомагати дітям, які залишились у дуже складних життєвих обставинах.
4. Прихильники реформи наводять цифри, які витрачаються на утримання інтернатних закладів
По-перше, аргумент із зазначенням коштів, які витрачаються в рік на утримання інтернатів в контексті закриття цих установ – це неправильно. А у скільки державі обходиться утримання звичайних шкіл чи садочків? Ми ж не говоримо про необхідність закриття шкіл чи садочків через великі витрати. Чи доцільно використовувати цей аргумент у ситуації із закриттям інтернатних закладів?
По-друге, а в скільки державі обійдеться проведення реформи на НАЛЕЖНОМУ рівні, щоб реалізувати право КОЖНОЇ дитини на навчання – щоб діти з інвалідністю з найвіддаленіших сіл України змогли відвідувати інклюзивні навчальні заклади?
У пункті 2 Статті 6 Конвенції про права дитини зазначено: “Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини”. Існують категорії дітей, які потребують особливої уваги та турботи. Як би сумно це не звучало, але іноді дітям краще в інтернатному закладі/спецшколі, ніж з рідними батьками. Але в будь-якій ситуації діти повинні мати можливість отримати якісну освіту та кваліфіковану медичну допомогу.
Ми закликаємо при впровадженні реформи надати право вибору дитині навчатися в інтернатному закладі/спецшколі (для певних вразливих категорій дітей, якщо таке рішення буде відповідати інтересам дитини) та залишитися/повернутися в рідний дім до батьків, якщо права дитини не будуть порушені.